Словник Української Мови
Буква
1. Вказівка, порада, повчання, як діяти в певних обставинах; інструкція, директива.
2. Сукупність правил, положень, що визначають порядок і спосіб виконання якоїсь роботи; керівництво, інструкція (у формі документа або усного розпорядження).
3. Психол. Внутрішня готовність, схильність особи до певного сприйняття, оцінки чи дії; установка.
Приклад 1:
Адже так було не через недостатність художньої потенції, не від свідомого нехтування чистими мистецькими ідеалами, то була внутрішня настанова, зроджена й підтримувана історичними умовами, зумовлена браком повноцінного культурного розвитку, нормального спектра різних форм національного життя, синдромом колоніалізму. Така поезія — від Шевченка до Стуса — у місткому афористичному слові несла правду всупереч заборонам, фальсифікації, насильству, несла ідеали, прагнула пробудити заснулі душі.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”
Приклад 2:
Краснов (отой самий, 88-річний, його штаб у Полтаві, настанова: єдина, неділима etc…). Увечері були Плюйки — він, нарешті взявши у мене гроші, привіз трохи сала й кіло свинини.
— Невідомий автор, “Agatangel”