Древослів

Словник Української Мови

візничий

[ʋiznɪt͡ʃɪj] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Історія) –

    Особа, яка керує запряженим у віз конем або іншою тягловою твариною; фірман, візник.

  2. (Історія) –

    (у спеціальному контексті, наприклад, історичному чи спортивному) Керівник колісниці, квадриги тощо, особливо в давнину або на змаганнях.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. візничий, р. візничого, д. візничому, з. візничого, о. візничим, м. візничім, к. візничий

Більше записів