Значення
- (Лінгвістика) –
Жінка, яка вірить у щось або довіряє комусь; жіночий відповідник до слова “віритель”.
- (Юриспруденція) –
У юридичному контексті: жінка, яка передає рухоме майно на зберігання іншій особі (вірителю) за договором поклажі.
- (Релігія) –
У релігійному контексті: жінка-прихильниця певного віровчення, релігійної течії або жінка, яка має щиру, глибоку віру.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. вірителька, р. вірительки, д. вірительці, з. вірительку, о. вірителькою, м. вірительці, к. вірителько