вінчання

[ʋint͡ʃɑnnjɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Релігія) –

    Обряд церковного благословення наречених під час укладення шлюбу, що супроводжується покладанням на їхні голови вінців; церковний шлюб.

  2. (Література) –

    Перен. урочисте, святкове відзначення, прославлення кого-, чого-небудь (зазвичай у поетичному мовленні).

  3. (Історія) –

    Заст. дія за значенням «вінчати»; коронування, інтронізація монарха.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. вінчання, р. вінчання, д. вінчанню, з. вінчання, о. вінчанням, м. вінчанні, к. вінчання

Більше записів