епохе
[ɛpoxɛ] Прикметник
Буква:Е
Значення
- (Філософія) –
У філософії, зокрема в феноменології Едмунда Гуссерля — методологічний прийом «укладання в дужки», тобто свідоме утримання від суджень (епістемічних, онтологічних) щодо реальності зовнішнього світу або явища для дослідження чистих структур свідомості та даного в ній.
- (Філософія) –
У давньогрецькій філософії (скептицизм) — стан утримання від категоричного судження, припинення судження з метою досягнення внутрішнього спокою (атараксії).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. епохе, р. епохого, д. епохому, з. епохе, о. епохим, м. епохім