епохе

[ɛpoxɛ] Прикметник

Буква:Е

Значення

  1. (Філософія) –

    У філософії, зокрема в феноменології Едмунда Гуссерля — методологічний прийом «укладання в дужки», тобто свідоме утримання від суджень (епістемічних, онтологічних) щодо реальності зовнішнього світу або явища для дослідження чистих структур свідомості та даного в ній.

  2. (Філософія) –

    У давньогрецькій філософії (скептицизм) — стан утримання від категоричного судження, припинення судження з метою досягнення внутрішнього спокою (атараксії).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. епохе, р. епохого, д. епохому, з. епохе, о. епохим, м. епохім

Більше записів