Древослів

Словник Української Мови

відниця

[ʋidnɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Геологія) –

    (діал.) Невелика річка або струмок, що впадає в іншу водну артерію; притока.

  2. (Геологія) –

    (заст.) Те саме, що відень — вузька, глибока балка з крутими схилами, яр.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. відниця, р. відниці, д. відниці, з. відницю, о. відницею, м. відниці, к. віднице

Більше записів