Значення
- (Психологія) –
Крайній ступінь розпачу, безнадійності, повна втрата надії на щось добре.
- (Література) –
Сміливість, відвага, що походить від розпачу або безнадійності; дія, вчинок, спричинені таким станом (застаріле або в літературному вжитку).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. відчай, р. відчаю, д. відчаєві, з. відчай, о. відчаєм, м. відчаєві, к. відчаю