везунчик

1. Розмовне позначення людини, якій щастить, якій часто та без особливих зусиль щастить у житті, у різних ситуаціях; щасливчик.

2. Уживається як прізвисько або неофіційне ім’я людини, яка відповідає опису з першого значення.