1. Дуже старий, зношений, що знаходиться в стані руйнування або розпаду через довге використання або час.
2. Застарілий, що належить до давніх часів, старовинний.
3. Слабкий, немічний через похилий вік або стан здоров’я (про людину).
ветхий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
І все ж кружляли якісь фантастичні пари довкола, і навіть ветхий Казаллеґра, підтримуваний своїми ніжними супутницями, вичовгав на середину зали, і опинився в центрі несамовитого хороводу — дарма що нижче пояса вже не мав нічого, крім бузкових утеплених кальсонів, і блиснувши з-під капелюха посоловілим пташиним оком, незрівнянна Лайза Шейла сказала з грайли вими інтонаціями: — Hej, body, наступний танець мій! — Я не танцюю, — буркнув на це Перфецький, бо від випитого бальзаму йому раптом здалося, що то не спаґетті намотує вона на виделку, а живих черв’яків, котрі ще й в роті продовжують ворушитися.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Шифман И. Ш. Ветхий завет и его мир. Москва, 1987.
— Невідомий автор
Приклад 3:
«Ветхий завіт» («Старий завіт»)—перша частина Біблії, що визнається за «священне писання» в іудаїзмі та християястві. Книга створювалася протягом IX — II ст.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: прикметник () |