Приклад 1:
грає веснянки. , слухаючи, мимоволі озивається тихесенько на голос мелодії № 8, і їй приграє вдруге мелодію № 8.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
грає веснянки. , слухаючи, мимоволi озивається тихесенько на голос мелодiї.N 8, i їй приграє вдруге мелодiю N 8.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 3:
Спiв i гра в унiсон. Як солодко грає, як глибоко крає, розтинає бiлi груди, серденько виймає! На голос веснянки вiдкликається зозуля, потiм соловейко, розцвiтає ярiше дика рожа, бiлiє цвiт калини, глiд соромливо рожевiє, навiть чорна безлиста тернина появляє нiжнi квiти. , зачарована, тихо колишеться, усмiхається, а в очах якась туга, аж до слiз; , завваживши те, перестає грати. Ти плачеш, дiвчино? Хiба я плачу? (Проводить рукою по очах). А справдi… Нi-бо! то роса вечiрня. Заходить сонце… Бач, уже встає на озерi туман… Та нi, ще рано! Ти б не хотiв, щоб день уже скiнчився? хитає головою, що не хотiв би. Чому? Бо дядько до села покличуть. А ти зо мною хочеш бути? киває, потакуючи. Бачиш, I ти, немов той ясень, розмовляєш. Та треба по-тутешньому навчитись, бо маю ж тута лiтувати. Справдi? Ми взавтра й будуватися почнемо. Курiнь поставите? Нi, може, хижку, а може, й цiлу хату. Ви – як птахи: клопочетесь, будуєте кубельця, щоб потiм кинути. Нi, ми будуєм навiки. Як навiки?
— Українка Леся, “Лісова пісня”
