весельце

[ʋɛsɛlʲt͡sɛ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Зменшувально-пестлива форма до слова “весілля”: невелике весілля, скромне весільне свято, часто з натяком на його камерність або домашній характер.

  2. (Фольклор) –

    (у фольклорі та діалектах) Місце, де традиційно влаштовували гуляння, ігрища, молодіжні зібрання; умовна або спеціально облаштована ділянка для проведення розваг, танців.

  3. (Література) –

    (переносно, рідко) Загальне позначення будь-якого веселого свята, радісної події або атмосфери веселощів.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. весельце, р. весельця, д. весельцю, з. весельце, о. весельцем, м. весельці, к. весельце

Більше записів