вершинний

1. Який стосується вершини (верхньої точки чогось), знаходиться на вершині або у верхній частині.

2. У географії та геоморфології: що стосується найвищих точок рельєфу (гір, пагорбів), наприклад, вершинна поверхня.

3. У ботаніці: розташований біля верхівки пагона, стебла або іншого органа рослини, наприклад, вершинна брунька.

4. Переносно: найвищий за ступенем розвитку, найважливіший, піковий, кульмінаційний.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикметник () |