веніамін

1. Чоловіче ім’я єврейського походження (івр. בִּנְיָמִין, Binyāmîn — «син правиці» або «син півдня»), що вживається в українській мові.

2. У Біблії — молодший син патріарха Якова та Рахілі, родоначальник одного з дванадцяти колін (племен) Ізраїлевих.

Приклади вживання

Приклад 1:
“Там Веніамін“. “Там явився Якову Господь”.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: t.d. () |