1. (про людину) Надто високої думки про себе, самовпевнений, зарозумілий; гордовитий.
2. (перен., про дії, поведінку) Такий, що виражає зарозумілість, гордовитість; пихатий.
великорозумний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— Ти вже в нас великорозумний. Коли б пак було копирснуть хоч раз заступом того каторжного горбика!
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Частина мови: прикметник () |