великі
[ʋɛlɪki] Прикметник
Значення
- (Лінгвістика) –
Множина від прикметника “великий”, що вказує на значно перевищені середні розміри, обсяг, ступінь або значення когось або чогось.
- (Лінгвістика) –
У значенні власної назви або терміна: частина офіційної назви географічних об’єктів, адміністративних одиниць, історичних подій тощо, що відрізняє їх від однойменних менших об’єктів або підкреслює їх масштаб (наприклад: Великі Сорочинці, Велика Британія, Велика Вітчизняна війна).
- (Історія) –
Про людей: видатні, знамениті, які досягли значних успіхів або здійснили важливі справи (великі митці, великі полководці).
- (Лінгвістика) –
Дорослі, повнолітні (у протиставленні до дітей), часто у стійких виразах (великі й малі).
Правопис та відмінювання
н. великі, р. великих, д. великим, з. великих, о. великими, м. великих