великі

[ʋɛlɪki] Прикметник

Буква:В

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Множина від прикметника “великий”, що вказує на значно перевищені середні розміри, обсяг, ступінь або значення когось або чогось.

  2. (Лінгвістика) –

    У значенні власної назви або терміна: частина офіційної назви географічних об’єктів, адміністративних одиниць, історичних подій тощо, що відрізняє їх від однойменних менших об’єктів або підкреслює їх масштаб (наприклад: Великі Сорочинці, Велика Британія, Велика Вітчизняна війна).

  3. (Історія) –

    Про людей: видатні, знамениті, які досягли значних успіхів або здійснили важливі справи (великі митці, великі полководці).

  4. (Лінгвістика) –

    Дорослі, повнолітні (у протиставленні до дітей), часто у стійких виразах (великі й малі).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. великі, р. великих, д. великим, з. великих, о. великими, м. великих

Більше записів