велика

1. Жіноча форма прикметника “великий” у значенні: така, що перевищує звичайні розміри, кількість, міру, силу, ступінь тощо; значна, могутня, потужна.

2. У складі власних назв (географічних, астрономічних тощо) та термінів: частина офіційної назви, що вказує на розмір, значення або відмінність від однойменного об’єкта з ознакою “мала” (наприклад: Велика Британія, Велика Ведмедиця, велика літера).

Приклади:

Приклад 1:
От, тепера вірю, бо знаю, се в вас присяга велика. Вона мене порятувала, дядьку, от бігме згинув би тепер без неї!
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
Вене­ ція — велика asshole. Вона є злочин проти людини!
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
Аменхотеп IV спершу палко кохав Нефертіті, яка народила йому шестеро дітей (всі — дочки), проте зрештою закохався у свою наложницю Кію, придворний титул якої («улюблена цариця») був рангом нижче титулу Нефертіті («велика цариця»). Він навіть зробив Кію своєю співправителькою, проте згодом чомусь так розгнівався на неї, що звелів знищити на всіх пам’ятниках її ім’я, тобто придумав для неї кару, яку набожний єгиптянин не побажав би й своєму найлютішому ворогові (втрата імені, в уяві єгиптян, позбавляла надії на посмертне відродження).
— Невідомий автор