велика

[ʋɛlɪkɑ] Прикметник

Буква:В

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Жіноча форма прикметника “великий” у значенні: така, що перевищує звичайні розміри, кількість, міру, силу, ступінь тощо; значна, могутня, потужна.

  2. (Лінгвістика) –

    У складі власних назв (географічних, астрономічних тощо) та термінів: частина офіційної назви, що вказує на розмір, значення або відмінність від однойменного об’єкта з ознакою “мала” (наприклад: Велика Британія, Велика Ведмедиця, велика літера).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. велика, р. великої, д. великій, з. велику, о. великою, м. великій

Більше записів