Словник Української Мови
Буква
1. Дієприслівник теперішнього часу від дієслова “вести”, що означає одночасну дію супроводу, керівництва або спрямування когось, чогось у просторі або процесі.
2. (У переносному значенні) Організовуючи, спрямовуючи, керуючи якоюсь діяльністю, процесом або бути причиною чогось.
Приклад 1:
А знаменита вона була ніби тим, що, ведучи слідство при допомозі мужчин, завжди потішалася над статевими органами своїх жертв. Вона била дошкою по певних місцях, притискала їх каблучком, а то й дверима, заголювалася й сідала безпомічній жертві на обличчя й взагалі виробляла несвітські речі.
— Невідомий автор
Приклад 2:
Манойло повернувся незабаром, ведучи за собою чоловiка п’ять людей.
— Невідомий автор