Словник Української Мови
Буква
1. Властивий ведмедю, що стосується ведмедя; призначений для ведмедя.
2. Такий, що нагадує ведмедя своїми рисами, поведінкою (про людину); незграбний, неповороткий.
3. Перен. Дуже сильний, надмірний (про сон, холод тощо).
4. У складі зоологічних назв: що належить до родини ведмедевих або має схожість із ведмедем (наприклад, ведмежий собака, ведмежа кішка).
Приклад 1:
І котилося куль-покотьолом моє серце в ведмежий барліг. І зголілі модрини кричали, тонко олень писався в імлі, і зійшлися кінці і начала на оцій чужинецькій землі.
— Невідомий автор
Приклад 2:
30.10.1920 X. Олесь Ведмежа спина і ведмежий торс, Важка хода і зігнута постава… Як вицвів він, наш світосяйний Хоре, Окраса наша, гордощі і слава! Його впевняли «двадесять язвись», Що жанр його — poèmes patriotiques — І він міняв пісень ліричних чари На гук патріотичної фанфари.
— Зеров Микола, “Камена”