Словник Української Мови
Буква
1. Стосовний до ведів, давніх священних текстів індуїзму, написаних санскритом.
2. Пов’язаний з періодом у давній історії Індії (приблизно XV—VI ст. до н.е.), коли створювалися та використовувалися веди.
3. Характерний для релігії, культури, мови (санскриту) або суспільства того часу.
Приклад 1:
Зокрема, в іранців, як і у ведійського населення Індії, існували культи предків, священних тварин, вогню, наркотичного напою хаома (ведійський сома). Мідійці та перси вшановували ахурів, яких вважали не злими духами, як індоарії своїх асурів, а добрими геніями, роль же нечистої сили відвели девам (ведійські діви, навпаки, вважалися силами добра).
— Невідомий автор
Приклад 2:
до н. е.; Ведійський, упродовж якого розселялися в Північній Індії арійські племена та зароджувалась цивілізація в басейні р. Ганг (XIII—VII ст.
— Невідомий автор
Приклад 3:
Отож ведійський люд будував свої взаємини з небожителями за принципом «do ut des» («даю тобі, щоб дав мені»). Релігія Вед певною мірою пристосовувалась до змін у суспільному житті.
— Невідомий автор