1. Стосовний до вечорів, пов’язаний з ними; призначений для проведення ввечері.
2. Належний до народної обрядової пісні — вечорниці (у значенні 2), що виконується під час вечорниць; характерний для вечорниць.
вечоровий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Темно-горіхові очі його м’яв вечоровий з Дністра вогонь. — Все вийшло, як я не думав і не сподівався… Покарав мене Бог за П’ятку, і покарав за те, що я, горопаха, нині задумав… Князь Василь зсунувся з сідла й, наступаючи носками чобіт на поли шуби, підійшов до Наливайка.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Частина мови: прикметник () |