1. Мовна розладова, що характеризується порушенням плавності, ритму та темпу мовлення, найчастіше у вигляді повторення звуків, складів, слів або їх подовження, а також мовленнєвих пауз, що перешкоджають ефективній комунікації; заїкання.
2. (у лінгвістиці) Властивість певних звуків, звукосполучень або слів, які утруднено вимовляти через їхню фонетичну структуру.