Древослів

Словник Української Мови

василевс

[ʋɑsɪlɛʋs] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Історія) –

    Титул монарха у Візантійській імперії, аналогічний імператорському; верховний правитель, самодержець.

  2. (Історія) –

    У давньогрецькій мові та історичному контексті — цар, володар, верховний правитель (наприклад, у Стародавній Македонії).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. василевс, р. василевса, д. василевсові, з. василевса, о. василевсом, м. василевсі, к. василевсе

Більше записів