Словник Української Мови
Буква
1. Процес обробки ґрунту вапном або вапняними матеріалами для зниження його кислотності та поліпшення хімічних і біологічних властивостей.
2. Технологічна операція в різних галузях промисловості (наприклад, у цукровому виробництві, дубленні шкіри), що полягає в обробці сировини вапняним розчином.
3. Побілка поверхонь (стін, стелі, дерев) розчином вапна з метою дезінфекції, освітлення або захисту.
Приклад 1:
Так, вапнування кислих ґрунтів з одного боку зменшує рухомість радіонуклідів та їх надходження в рослини, а з іншого, кальцій вапна, проявляючи антагоністичні властивості щодо свого хімічного аналога строн цію, може блокувати його перехід в рослини. Аналогічні взаємовідносини виникають між калієм і цезієм і саме тому внесення калійних добрив зменшує перехід цезію в рослини.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Внесення побічної продукції до 5 т/га щорічно, сидерації (зеленої маси сидератів бобових культур 5 т/га один раз за ротацію сівозміни) та вапнування повною дозою на сірому лісовому ґрунті дозволило отримати 24 % приросту врожаю та зростання вмісту гумусу на 20 %, а також забезпечило сприятливий поживний режим ґрунту (N – 66-70; P2O5 –170-235; K2O – 70-90 мг/кг ґрунту), порівняно з неудобреним контролем (N – 60; P 2O5 –130; K 2O – 56 мг/кг ґрунту). Отже, основними заходами збереження родючості сірих лісових ґрунтів за умов ведення органічного землеробства є вапнування та максимальне засто сування органічного удобрення (зеленої маси сидератів бобових культур до 25 т/га один раз за ротацію сівозміни та щорічно побічної продукції до 5 т/га), за яких відбувається просте відтворення родючості, попереджується деградація ґрунтового покриву.
— Тютюнник Григорій, “Вир”