Приклад 1:
Якось у липні, саме в той день, коли батько й пішли на залізничну станцію роздобувати вагон для евакуації експонатів музею, завили сирени, налетіли німецькі бомбардувальники — тоді було практично знищено вокзал і всі станційні будівлі. Після відбою я каменем стала у дворі на насипу, звідки було видно дорогу з вокзалу, — мені здавалося, що я вже ніколи не побачу батьків живими.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
— хижа навала торбешникiв, плацкартний вагон, затарений бебехами попiд стелю, — товар, ось як воно все у них звалося, зовсiм‑таки науково, на радiсть Карлику Марксу, — сморiд клозета, провислi на однiй завiсi дверi до тамбура, що раз у раз вiдхиляються пiд розгiн тарахкотiння iз повiльним, як мука скреготу зубовного, скрипом, звично бридливий вираз на свiжо‑поголенiй пичцi польського митника, який бере — по пляшцi водки вiд “пшедзялу”, i це ще харашо, запевняють помолодiлi на радощах тiтки, обтрушуючись i витягаючи — уфф, пронесло! — з бездонних спортивних рейтузiв по двi‑три чудесно врятованi пляшки, кожна потягне в Хелмi на десять баксiв: оно в Ягодинi було раз — давайте, кажуть, по бабi вiд автобуса, то пропустимо!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 3:
— але — вiдволiкся, збило: спустив‑таки частину загрозливо‑стрiмко наростаючої агресiї, й тут вона закричала на цiлий вагон, i вiн, так само не збавляючи вже тону, проревiв, вiдступаючись: “Ну учтi, казлiна, я тя вєздє дастану! Я тя так дастану, шо будєт тє в Хелмє пiздєц, ти мєня поняла?”
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”