1. Властивість за значенням прикметника “узвичаєний“; закріпленість у мовній практиці, звичність уживання певних мовних одиниць, форм, конструкцій або норм.
2. Стан, коли щось стало звичним, звичайним, прийнятим у повсякденній практиці або побуті; усталеність, традиційність.