узаконення

1. Дія за значенням дієслова «узаконити»; надання чому-небудь законної сили, офіційне визнання чогось законним, введення в рамки закону.

2. Результат такої дії; закон, постанова, нормативний акт, яким щось офіційно визнається законним або встановлюється.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |