Значення
-
Дія за значенням дієслова «узаконити»; надання чому-небудь законної сили, офіційне визнання чогось законним, введення в рамки закону.
-
Результат такої дії; закон, постанова, нормативний акт, яким щось офіційно визнається законним або встановлюється.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. узаконення, р. узаконення, д. узаконенню, з. узаконення, о. узаконенням, м. узаконенні, к. узаконення