Значення
-
Властивість або стан того, що є узаконеним, тобто наданого законної сили, визнаного законом, оформленого відповідно до закону; легітимність, законність.
-
Відповідність певної норми, правила, звичаю або явища вимогам закону, правова обґрунтованість.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. узаконеність, р. узаконеності, д. узаконеності, з. узаконеність, о. узаконеністю, м. узаконеності, к. узаконеносте