Властивість або стан того, що є узаконеним, тобто наданого законної сили, визнаного законом, оформленого відповідно до закону; легітимність, законність.
Відповідність певної норми, правила, звичаю або явища вимогам закону, правова обґрунтованість.
узаконеність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |