узаконений
[uzɑkonɛnɪj] Прикметник
Буква:У
Значення
-
Такий, що набув законної сили, офіційно затверджений державною владою; санкціонований законом.
-
Такий, що визнаний законним, правомірним; легітимний.
-
(У переносному значенні) Такий, що отримав загальне визнання, став нормою, традицією.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. узаконений, р. узаконеного, д. узаконеному, з. узаконеного, о. узаконеним, м. узаконенім