Значення
-
Властивість або стан того, що увінчане; завершеність, досконалість, найвище вираження якості, ідеї або форми.
-
(у спеціальних галузях) Завершальний етап, найвища ступінь розвитку чогось; кульмінація, апогей.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. увінчаність, р. увінчаності, д. увінчаності, з. увінчаність, о. увінчаністю, м. увінчаності, к. увінчаносте