увіковічення

[uʋikoʋit͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:У

Значення

  1. Дія за значенням дієслова “увіковічити” — зробити щось безсмертним, навіки пам’ятним, закріпити в пам’яті нащадків, часто через мистецтво, літературу, встановлення монументів тощо.

  2. Результат такої дії — те, що увіковічено, матеріальне чи духовне надбання, що служить вічній пам’яті про когось або щось.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. увіковічення, р. увіковічення, д. увіковіченню, з. увіковічення, о. увіковіченням, м. увіковіченні, к. увіковічення

Більше записів