Значення
-
Слово або словосполучення, яке вживається для конкретизації, деталізації або звуження значення іншого слова (часто члена речення), до якого воно відноситься; засіб уточнення в мові.
-
У граматиці: член речення (переважно обставина або додаток), що виражає додаткову, більш точну інформацію щодо іншого члена речення, пояснює або конкретизує його.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. уточнювач, р. уточнювача, д. уточнювачеві, з. уточнювач, о. уточнювачем, м. уточнювачеві, к. уточнювачу