Значення
-
Особа, яка тікає від небезпеки, переслідування, несприятливих обставин (наприклад, від війни, стихійного лиха, політичних репресій).
-
Той, хто втік з місця ув’язнення або з-під варти; в’язень-утікач.
-
Розм. Той, хто поспіхом, таємно покидає якесь місце або втікає від відповідальності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. утікач, р. утікача, д. утікачеві, з. утікача, о. утікачем, м. утікачеві, к. утікачу