Значення
-
Стан, коли людина перебуває наодинці, позбавлена спілкування з іншими людьми; самітність.
-
Віддалене, усамітнене місце, де можна перебувати наодинці; затишний куточок.
-
Свідоме, тимчасове відокремлення від суспільства, звичного оточення з метою відпочинку, роздумів або концентрації.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. усамітнення, р. усамітнення, д. усамітненню, з. усамітнення, о. усамітненням, м. усамітненні, к. усамітнення