Значення
-
Стан, коли людина перебуває на самоті, відокремлено від інших людей; самітність.
-
Віддалене, усамітнене місце; самітність.
-
Почуття внутрішньої відокремленості, духовної самотності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. усамітненість, р. усамітненості, д. усамітненості, з. усамітненість, о. усамітненістю, м. усамітненості, к. усамітненосте