Значення
-
Внутрішня психологічна впевненість у правоті, істинності чи доцільності чого-небудь; стан свідомості, за якого людина не сумнівається у своїх думках, переконаннях або можливостях.
-
Тверда думка, переконання, сформоване в результаті роздумів чи досвіду.
-
(у множині) Переконання, погляди, принципи, що визначають поведінку або ставлення до чогось.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. упевнення, р. упевнення, д. упевненню, з. упевнення, о. упевненням, м. упевненні, к. упевнення