Значення
-
Почуття впевненості у собі, власних силах, можливостях; стан, коли людина не має сумнівів у своїх діях, переконаннях або знаннях.
-
Тверда переконаність у істинності чогось, у наявності певних якостей або у вірогідності настання події; відсутність вагань, сумнівів.
-
Манова поведінки, виконання дій, що свідчать про внутрішню впевненість, рішучість і силу переконань.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. упевненість, р. упевненості, д. упевненості, з. упевненість, о. упевненістю, м. упевненості, к. упевненосте