Значення
-
Властивість або стан об’єкта, системи чи процесу, що полягає в єдності, однорідності, зведенні до єдиної форми, стандарту або системи; пристосованість до уніфікації.
-
У техніці, управлінні, інформатиці тощо — наявність єдиних норм, стандартів, правил або принципів, що забезпечують сумісність, взаємозамінність та узгодженість окремих частин, елементів чи процесів у межах цілого.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. уніфікованість, р. уніфікованості, д. уніфікованості, з. уніфікованість, о. уніфікованістю, м. уніфікованості, к. уніфікованосте