Значення
-
Властивість або стан узгодженого; відповідність, гармонійна сумісність частин, елементів, дій або поглядів.
-
У мовознавстві — вид синтаксичного зв’язку, при якому залежне слово приймає граматичні форми (рід, число, відмінок) головного слова.
-
У математиці, логіці — відсутність суперечностей у системі аксіом, тверджень або теорій; непротиріччя.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. узгодженість, р. узгодженості, д. узгодженості, з. узгодженість, о. узгодженістю, м. узгодженості, к. узгодженосте