Значення
-
(історичне) Велике приватне земельне володіння, маєток феодала на території Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, що мало адміністративно-господарську самостійність.
-
(історичне) У слов’янських народів, зокрема в українців та поляків, — спадкове родове майно, вотчина.
-
(переносне, заст.) Те, що становить особливу, невід’ємну властивість когось або чогось; належність, вотчина.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. улас, р. уласа, д. уласові, з. уласа, о. уласом, м. уласі, к. уласе