1. Який має широкий верх, широку верхню частину (про головний убір, будівлю тощо).
2. У складі власної назви: “Широковерхий карпатський ялівець” — вид вічнозеленого хвойного чагарника родини кипарисових з розлогими гілками.
широковерхий
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |