укорінювання

[ukorinjuʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:У

Значення

  1. Дія за значенням дієслова “укорінювати” — процес набуття міцного, глибокого коріння рослиною або переносно про закріплення, стабілізацію чогось.

  2. (перен.) Процес закріплення, поширення та сталого впровадження в суспільстві певних ідей, звичаїв, практик, технологій тощо.

  3. (біол., с.-г.) Процес утворення коріння у рослин або їх частин (наприклад, живців) для розмноження або живучості.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. укорінювання, р. укорінювання, д. укорінюванню, з. укорінювання, о. укорінюванням, м. укорінюванні, к. укорінювання

Більше записів