Значення
-
Який міцно утвердився, став невід’ємною частиною чогось; глибоко вкорінений, закріплений.
-
Про людину: який міцно осів, пристав до певного місця, середовища або звик до певних умов.
-
Про рослину: яка добре вкоренилася, прижилася.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. укоренілий, р. укоренілого, д. укоренілому, з. укоренілого, о. укоренілим, м. укоренілім, к. укоренілий