1. (про людину) Який має низькі розумові здібності, повільний у мисленні, нерозумний; дурний, тупий.
2. (переносно, про предмет або стан) Дуже пошкоджений, зіпсований, зламаний до такої міри, що нагадує щось розбите або пробите ударами.
удовблений
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |