Значення
-
(про людину) Який має низькі розумові здібності, повільний у мисленні, нерозумний; дурний, тупий.
-
(переносно, про предмет або стан) Дуже пошкоджений, зіпсований, зламаний до такої міри, що нагадує щось розбите або пробите ударами.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. удовблений, р. удовбленого, д. удовбленому, з. удовбленого, о. удовбленим, м. удовбленім, к. удовблений