Значення
-
Історичний термін: система землеволодіння в Київській Русі XI–XIII століть, за якої князівський рід розглядав державу як спільну спадкову власність, а престол та землі ділилися між членами роду за принципом старшинства.
-
Політична практика в Україні XIV–XVIII століть, зокрема в період Гетьманщини, що полягала у розподілі влади, посад, маєтків або доходів між різними групами (наприклад, козацькою старшиною) або окремими особами.
-
У переносному значенні: розподіл, поділ чогось (наприклад, впливу, сфер інтересів) між учасниками певної угоди або спільної діяльності, часто з відтінком недобросовісності або егоїстичних мотивів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. удільництво, р. удільництва, д. удільництву, з. удільництво, о. удільництвом, м. удільництві, к. удільництво