убожчання

[uboʒt͡ʃɑnnjɑ] Іменник

Буква:У

Значення

  1. Дія за значенням дієслова “убожчати“; процес ставати біднішим, втрачати матеріальний добробут або духовну багатість.

  2. Стан, коли хтось або щось перебуває в убогому, збіднілому вигляді; результат збідніння, занепад.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. убожчання, р. убожчання, д. убожчанню, з. убожчання, о. убожчанням, м. убожчанні, к. убожчання

Більше записів