у

Значення

1. Прийменник, що вживається для позначення напрямку дії до певного місця, предмета або особи та відповідає на питання “куди?”. Синонімічний до прийменника “в”, вживається перед словами, що починаються зі збігу приголосних (особливо з губних), для полегшення вимови: “йти у ліс”, “завітати у гості”, “дивитися у вікно”.

2. Прийменник, що вживається для позначення місця перебування або знаходження та відповідає на питання “де?”. Синонімічний до прийменника “в”: “жити у селі”, “знаходитися у стані спокою”, “працювати у інституті”.

3. Прийменник, що вказує на об’єкт, до якого спрямована дія, або на особу, у володінні якої щось перебуває: “вірити у майбутнє”, “стріляти у ціль”, “бути у сина” (тобто належати синові).

4. Прийменник, що вживається для позначення часу, періоду або моменту, коли відбувається дія: “у неділю”, “у цю мить”, “у двадцять років”.

5. Прийменник, що вказує на спосіб, стан, форму або обставини дії: “йти у розріз”, “бути у відчаї”, “одягнений у все чорне”, “перетворитися у камінь”.

6. Прийменник, що вживається для позначення призначення предмета: “посуд у кухні”, “одяг у дорогу”.

7. Прийменник, що вказує на кількісну або якісну ознаку: “команда у десять осіб”, “хлопчина у п’ять років”.