1. Прийменник, що вживається для позначення напрямку дії до певного місця, предмета або особи та відповідає на питання “куди?”. Синонімічний до прийменника “в”, вживається перед словами, що починаються зі збігу приголосних (особливо з губних), для полегшення вимови: “йти у ліс”, “завітати у гості”, “дивитися у вікно”.
2. Прийменник, що вживається для позначення місця перебування або знаходження та відповідає на питання “де?”. Синонімічний до прийменника “в”: “жити у селі”, “знаходитися у стані спокою”, “працювати у інституті”.
3. Прийменник, що вказує на об’єкт, до якого спрямована дія, або на особу, у володінні якої щось перебуває: “вірити у майбутнє”, “стріляти у ціль”, “бути у сина” (тобто належати синові).
4. Прийменник, що вживається для позначення часу, періоду або моменту, коли відбувається дія: “у неділю”, “у цю мить”, “у двадцять років”.
5. Прийменник, що вказує на спосіб, стан, форму або обставини дії: “йти у розріз”, “бути у відчаї”, “одягнений у все чорне”, “перетворитися у камінь”.
6. Прийменник, що вживається для позначення призначення предмета: “посуд у кухні”, “одяг у дорогу”.
7. Прийменник, що вказує на кількісну або якісну ознаку: “команда у десять осіб”, “хлопчина у п’ять років”.