убір

1. Дія за значенням дієслова «убирати»; прибирання, очищення чогось.

2. Те, що надягають на себе; одяг, одежа, вбрання (зазвичай про парадний, святковий або національний костюм).

3. Головний убір; капелюх, шапка, ковпак тощо.

4. Прикраса, оздоба (переважно в архітектурі).

5. Урожай, зібраний з поля; також дія за значенням «збирати урожай».

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |