Тлумачення із “Словника української мови”* ТЮХТ І Й , я , ч., розм. Про вайлувату , неповоротку людину . [ Олеся :] Хіба ж не скучно з вами ? От кавалери ! Один похнюпа , другий тюхтій … (Кроп., II, 1958, 254); – Та швидше , пане , повертайтесь!.. Який же бо ви тюхтій … ( Кол ., Терен .., 1959, 334); – Явдохо , може , піти [ за зерном ] ? Га? – О боже , він ще питає . Ви бачите отакого тюхтія ? Люди біжать , аж падають , а він … (Тют., Вир , 1964, 367).
тюхтій
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |