титулярний

1. Який має титул, з титулом (про особу).

2. Який носить почесну або службову назву (титул), але не має реальної влади, повноважень або значення, номінальний.

3. У складних власних назвах: такий, що містить у собі титул, сан, звання тощо (наприклад, про історичну державу: Титулярний королівський уряд).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикментик () |