титон

1. У давньогрецькій міфології — коханець богині зорі Еос, який за її благанням отримав від Зевса безсмертя, але не вічну молодість, через що поступово зів’яв і перетворився на цвіркуна.

2. У геології — верхній відділ юрської системи, що слідує за кімериджем; стратиграфічний підрозділ, що відповідає заключній фазі юрського періоду.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |