Значення
-
У давньогрецькій міфології — коханець богині зорі Еос, який за її благанням отримав від Зевса безсмертя, але не вічну молодість, через що поступово зів’яв і перетворився на цвіркуна.
-
У геології — верхній відділ юрської системи, що слідує за кімериджем; стратиграфічний підрозділ, що відповідає заключній фазі юрського періоду.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. титон, р. титону, д. титонові, з. титон, о. титоном, м. титоні, к. титоне